Юрій Мірошниченко: "Коли в країні політична дестабілізація, страждає економіка"

 
 

Юрій Мірошниченко: "Коли в країні політична дестабілізація, страждає економіка"

інтерв"ю



Юрій Мірошниченко:

"Коли в країні політична дестабілізація, страждає економіка"

Учасник чотирьох виборчих кампаній, нинішній депутат, „регіонал” Мірошниченко колись балотувався на київського міського голову, приймав участь у президентській виборчій кампанії. Кандидат політичних наук. Цей результат вважає лише стартом політичної кар’єри. Бо має завзяття, енергію, амбіції і продуктивний вік. Робочий день його триває до третьої ночі. Вважає себе щасливим трудоголиком. За рік опрацьовує понад 1000 звернень громадян, яким просто не може відмовити.
У публічній політиці почуває себе комфортно. Вірить в те, що робить і говорить, але це не робить його вдоволеним собою. Самокритичний. Вважає свою партію сузір’ям самодостатніх лідерів. Лідерством вважає здатність приймати рішення, організовувати їх виконання, вести за собою людей і викликати у них довіру, нести відповідальність. Досліджує питання глобалізації та потенційної участі в ній України.

-- Багато нині говорять про консолідацію демократії. Ви, без сумніву, маєте своє бачення цього поняття для України?


-- О! Дуже вдячний за це запитання. Якраз готую про це статтю в журнал, де є головним редактором. Консолідація демократії полягає в тому, що кожен із суб’єктів політичного процесу, перебуваючи при владі, внутрішньо готовий до передачі влади, наприклад, за результатами чергових виборів. Переможці не знищують своїх опонентів за принципом „друзям усе, а переможеним -- „закон” (розправа). Опоненти не дивляться один на одного через приціл снайперської рушниці. Це колеги, які мають різні погляди на те, як покращити життя своїх громадян. Немає місця суперечці, присутня лише дискусія. У суперечці не може народитися істина.

-- „Круглий стіл усіх політичних сил”. Це один із останніх закликів Президента. Це і ваше особисте гасло. Складається враження, що Президент тепер чує лише тим вухом, біля якого стоїть ПР (чи Мірошниченко). Можливо ви просто граєте на ситуативних слабкостях позицій Президента?


-- В жодному разі. Побудова демократії -- це продовження дискусії довкола процесу, розпочатого Універсалом Національної єдності. А Україна XXI століття -- це круглий стіл переговорів. Дискутувати, знайти те, що об’єднує. А щодо принципових розбіжностей, можливо, провести референдум, дізнатися думку людей. Якщо в продовження Універсалу визначити на довгий строк розвиток держави, це змінить суть політичної боротьби. Щоби не змагатися, куди йти Україні -- на Захід чи на Схід, вперед чи назад, і до чого прагнути, а вести дискусію, як швидше досягти результатів. Якби ми мали чіткі, виписані механізми діяльності фондового ринку, землі, фінансової системи, податкової, судової, то змогли би будувати привабливіші умови для інвесторів.

Я ніколи не казав, що не має бути конкуренції, і всі мають бути лише в коаліції або лише в опозиції. Але немає місця розбрату, популізму, що відволікає увагу. І змовам також. Йде процес аналізу і пошуку виходу з кризи. Криза є там, де немає діалогу.

-- Щогучніше гіпотетична демкоаліція б’є в груди своєї монолітності, то впевненіше заявляє про себе „широка” більшість. Чечетов, наприклад, має хобі підраховувати кількість „багнетів” кожної команди. Мовляв, його однопартійці „знають хто і чим дихає. Вони ходять на каву, розмовляють про футбол і жінок, іноді про політику”. Ви теж „п’єте каву” з Чечетовим і Ко?

-- (Сміється) Звичайно. Неможливо жити у вакуумі, за фасадом цього політичного шоу. А коли почнеться робота в комітетах ВР, не буде поділу на бютівців, комуністів, нашоукраїнців чи регіоналів. В мене дуже багато приятелів у помаранчевому таборі. Переважно це молоді політики нової генерації.

Міркую, що нинішні проблеми помаранчевої коаліції -- це проблема, першою чергою, Президента. Тому, що існує ідеологічна суперечність між право-ліберальним курсом Ющенка і ліво-популістським курсом Тимошенко. Вона схильна керувати економікою в ручному режимі, займатися збільшенням соціальних видатків, централізацією, націоналізацією і т. д. За фасадом декларацій про загальну відданість. Повірте, всі особистісні нюанси можуть бути подолані. Можна було би визначити навіть питання єдиного кандидата на президентські вибори від помаранчевих сил. Глибша проблема -- в системній суперечності. Це люди, принципово переконані в протилежних шляхах розвитку держави. Як Президенту вийти з цієї пастки, я не знаю. Всі месиджі виборчої кампанії грунтувалися на на тому, що їх об’єднувало на виборах-2004. Основним завданням було повернення України на шлях демократії, позбавлення авторитаризму в управлінні державою. Сьогодні такої небезпеки немає.

-- Реформа Конституції від Юрія Мірошниченко може запропонувати Президентові вихід з „пастки”?

-- (Усміхається) Звичайно, я буду її пропонувати. Скажу більше, моя команда вже підготувала проект змін до Конституції. Я є прихильником парламентсько-президентської форми державного управління. Всі важелі виконавчої влади мають бути зосереджені в Кабінеті міністрів. Його, своєю чергою, в повному складі має формувати ВР. Жодних виключень для окремих міністрів. Разом з тим, я би хотів, щоби статус Президента був чіткіше окреслений щодо гарантування прав і свобод громадянин. Більший його вплив в цьому ж контексті на судову систему. Я би рекомендував підсилити органи місцевого самоврядування, змінити структуру побудови влади. З чотирьох -- на три рівні державного управління: центр, регіон і територіальна громада (зараз у нас ще є район як проміжна ланка). Це додасть управлінню ефективності. Я би також радив оптимізувати виборчу систему, врахувавши недоліки і поєднавши переваги мажоритарної та пропорційної систем.

Щодо судової реформи я є прихильником виборності суддів. Вони мають бути вільними від тиску, разом з тим ефективними і об’єктивними. Щодо правоохоронних органів, потрібно посилювати роль прокуратури, але не в сенсі карального тиску (чит. політичної розправи), а в сенсі його статусу адвоката суспільства. Слідчі функції передати в єдиний орган Національного бюро розслідувань. Тут на своєму місці буде вплив Президента як гаранта захисту прав і свобод громадян, а також ефективності роботи цього органа.

Щодо реалізації економічної і соціальної політики, гуманітарної і зовнішньої -- це завдання Кабміну, коаліція -- суб’єкт політичної відповідальності.

-- Чи можна детальніше про зовнішню політику у військовій сфері?

-- Я пропонував внести до Конституції тезу, що була зафіксована в декларації про державний суверенітет України. Йдеться про постійно-нейтральний позаблоковий статус. Переконаний, що це би зняло внутрішні дискусії, спокуси перетягнути нас в той чи інший військовий блок -- НАТО чи Ташкентську угоду. Це робить Україну майданчиком, де вирішуватимуться не військові суперечки, а співпраця, місточком між Заходом і Сходом. Компромісний варіант для Росії і країн НАТО, з тим, щоби ми не брали участі в іграх на тому чи іншому боці. Я переконаний, що така держава має гарантії з боку своїх сусідів. Ми вже отримали їх, коли відмовилися від ядерної зброї. Всі підстави для такого статусу ми маємо. Немає лише внутрішньої згоди.

-- Давайте ми вас гіпотетично відправимо в опозицію!.. Наприклад, БЮТ не бачить ПР представником власне демократичної опозиції. Спростуєте?

-- Ви знаєте, більшу частину своєї політичної діяльності я там і знаходився. 2005 рік, час перебування ПР в опозиції, був страшним -- нещадних політичних репресій, з метою розправи з майбутнім політичним опонентом. Ми витримали удар і здобули більше популярності, ніж очікували навіть опоненти. ПР не спокусилася до політичного реваншу і переслідувань, коли прийшли до влади і сформували уряд Януковича (2006 р.).

Не забувайте, що ПР дозволила легітимізувати дострокові вибори. Адже, якщо б ми не пішли на це, світ скептично поставився би до демократичності процесів у нас. Адже більше третини виборців, які представляє ПР, не мали би свого представництва у парламенті.

У мене є багато колег у партії, спеціалістів, які можуть фахово опонувати політичним конкурентам на будь-якому рівні. Більше того, робота в опозиції дозволить зосередитися на підготовці до президентських виборів. А постійно порівнюючи ефективний уряд Януковича з неефективним урядом Тимошенко, додавати собі прихильності громадян і впевненості. Ми будемо навіть підказувати, якщо знадобиться. З тим, щоби стримати негативні наслідки від їхнього перебування при владі.

-- Але ж ПР ще при владі. Хіба громадяни не бачать негативних наслідків у вигляді захмарної інфляції та космічного стрибка цін на найнеобхідніше?

-- Так, бачать. А давайте пригадаємо, що говорив Янукович навесні, Азаров -- улітку, партія -- протягом усього періоду, коли йшлося про дострокові вибори. Коли в країні йде політична дестабілізація, це однозначно впливає на економіку. Це об’єктивно. Інвестори згортають свої програми, громадяни намагаються закупити наперед певні товари, створюючи ажіотажний попит. Виробники, очікуючи податкових змін, намагаються знизити свої ризики шляхом збільшення цін. Ми про це все попереджали. Сьогодні ми починаємо пожинати те, що відбулося навесні, оскільки півроку йшли інертні процеси економіки. Додайте негативні світові процеси, небажання Росії йти назустріч українській невизначеності. Безлад, розбрат і протистояння дуже боляче б’ють по кишені українця. А додайте ще майбутню неефективність можливого урядування помаранчевої коаліції, і чекайте на катастрофу. Першою чергою для Президента. Йому відповідати за все.

-- Мало кому віриться у здатність ПР до внутрішнього реформування. Чи виникають у вас конфлікти з колегами по партії?


-- (Сміється) Довкола нас надто багато стереотипів. Партію складають самодостатні особистості, тиснути на них просто неможливо. Ви не уявляєте, наскільки палкі дискусії тривають всередині на етапах підготовки рішень. Але після прийняття рішення виконують усі. Це -- близький мені підхід. Я достеменно знаю, що нашу фракцію ставлять у приклад. Жодного разу ніхто не давав мені вказівок, що і кому маю говорити. До речі, ідея продовжити шлях Універсалу – це моє переконання, і зустрічає розуміння зі сторони керівництва, і реакцію колег, налаштованих радикально проти. Конфліктів маю небагато, дискусій -- так. Але жодного разу я не відчув неповаги чи намагання заперечити моє право на власну думку.

-- Уродженець півночі, син адигейця і кубанської козачки, вихованець школи-інтернату… Скажіть, що більше загартувало пробивні здібності?

-- (Запально сміється, потім серйознішає)
Мої батьки розвелися, коли я мав рік. Я змінив по-батькові, це було принципово. Але гени свою справу не полишають. У мене дуже активна мама: проста, іноді рубить з плеча, не роздумуючи. Мені пощастило на один із кращих учбових закладів такого спрямування. Завдяки інтернату я став фанатом і патріотом Новгорода-Сіверського. З п’ятого класу і до випуску, живучи там, я навчився боротися за себе, як чоловік і особистість. Я здатний відстоювати своє місце під сонцем. Я бачив біль інших, готовий об’єднувати, не маючи конкурентних переваг. Саме цей інтернат вперше висунув мене кандидатом в народні депутати України. У 2006 році я цю дистанцію подолав.

-- Вашій мрії, сину Максиму, ви обрали ім’я зі святців. Отож, ви -- побожний чоловік?

-- Так. Але ніколи на цьому не акцентую. Віру маю в серці, вчинках і в очах. Я є переконаним православним християнином. Ніколи не перестаю поглиблювати свої духовні пошуки. Дискутую на ці теми з друзями: науковцями, бізнесменами, викладачами. А коли молюся, роблю це щиро.

-- Софія Мірошниченко -- відповідає суті свого імені -- Премудрості?

-- Звичайно. Вона маленька на зріст, я проти неї велетень, це взаємне доповнення. Коли ми з нею познайомилися, українською мовою я взагалі не розмовляв. Зараз у родині спілкуємося лише нею. У своїй сім’ї ми поєднали Україну. Софія з Івано-Франківської області, галичанка. І дійсно премудра, завжди мене підтримує. Це моя душа. Я за неї хвилююся більше, ніж за себе. Вона вміє і знає, як і коли до мене підійти. Вона вихована у стилі пошани до чоловіка, уміння піднести його статус і авторитет, разом з тим, вирішувати питання сім’ї. Саме вона допомогла мені максимально розкрити свій потенціал, є для мене стимулом у розвитку. Саме їй я прагну сподобатися щодня. Це мій тил і мої найкращі сподівання.

Ольга КУЩІЙ


Создан 21 авг 2010