Влада – приз для обраних

 
 

Влада – приз для обраних

інтерв"ю



Влада – приз для обраних

Що мають зробити для його здобуття „основні” й „запасні” політичні гравці?


Минулого тижня основні конкуренти виборчого протистояння нарешті визначилися зі своїми союзниками. До Блоку Юлії Тимошенко погодилися влитися три політичні сили – „Всеукраїнське об’єднання „Батьківщина”, Українська соціал-демократична партія Онопенка та Партія «Реформи і порядок» Пинзеника. Ще дев’ять партій підписали угоду про створення мегаблоку «Наша Україна – Народна самооборона»: Народний союз «Наша Україна», партія «Вперед, Україно!», Народний рух України, Українська республіканська партія «Собор», Українська народна партія, Християнсько-демократичний союз, партія «Пора», Партія захисників Вітчизни і Європейська партія України. Партія ж регіонів суттєво переглянула свої списки і здивувала нас хіба що новими членами, зокрема колишнім затятим есдеком Нестором Шуфричем, відомою своєю жорсткою позицією щодо Юлії Тимошенко Інною Богословською, Анатолієм Кінахом, який залишив своїх промисловців і підприємців, колишнім нашоукраїнцем Сергієм Головатим, та багатьма іншими. Комуністи і соціалісти традиційно вишли на виборчу дистанцію самостійно. Прокоментувати розстановку політичних сил на стартових позиціях ми попросили Євгена Копатька, президента капанії R&B Group.

-- І як ви оцінюєте стартові розклади?

-- Багато чого прогнозованого. Партія регіонів йде сама, підтягнувши представників різних політичних сил. Дві інші „помаранчеві” команди використовують блоковий принцип. Порівнятися силами на ринг вийшли й «нові старі» гравці: соціалісти, комуністи та кілька партій, які не пройшли до парламенту попереднього року, і намагатимуться зробити електоральний реванш -- це Литвин, Вітренко, і ще декілька партій, які вважають, що в змозі здолати тривідсотковий бар’єр.

-- Наскільки раціональним є вливання різних за сутністю партій у блоки і чи не спровокує це замість об’єднання зусиль внутрішні конфлікти?

-- Партії, що зблокувалися при БЮТ як основній силі, жодної конвертації в додаткові голоси не принесуть. Вони мають мізерний ресурс, та й сама харизма Юлії Володимирівни не йде в порівняння з потугами сил, які намагаються створити політичну масовку. Для «НУ» найбільш серйозне вливання – це «Народна самооборона». Решта партій у мегаблоці електорального значення не мають. Партія регіонів йде як самостійна бойова одиниця, згідно тактики, відпрацьованої в 2006 році, що себе виправдала і позбавила від конфліктів.

-- Як би ви охарактеризували ключові завдання, що ставлять перед собою кожний з політичних гравців?

-- Для «НУ-НС» – це відновлення рейтингу та реанімація її як пропрезидентської сили. Для БЮТ – тактичні завдання: зберегти позиції другого місця і подолати можливі „перетікання” голосів „помаранчевого електорату”. А стратегічні -- стати основним гравцем на політичній арені та претендувати на найвищі державні посади. ПР сподівається посилити свої парламентські позиції і сформувати ще більш потужну коаліцію.

У соціалістів на першому місці - питання виживання. Комуністам прогнозують проходження приблизно з тим же результатом. Амбіції Литвина і Вітренко зводяться до проведення активної кампанії для повернення симпатій електорату.

-- Які, на вашу думку, основні перешкоди на дистанції для кожної політичної сили?

-- Регіонали як партія влади найбільше піддані критиці, тому для них головне - відстояти рейтингові позиції провідної політичної сили. «НУ-НС» і БЮТ мають ті ж самі мінуси, що й у торішній кампанії, – багато гравців із амбітними і полярними інтересами. Це загрожує конфліктами, які можуть „намити” свої підводні течії навіть за сприятливих результатів проходження до парламенту. Крім того, для «НУ-НС», як союзу політичних сил, залишається актуальним питання лідера. Саме він мусить виявити непорушність переконань, а блок – стати партією, яка послідовно відстоює свої інтереси в парламенті.

Для СПУ найвразливіша позиція – втрата електорату. І хоч Мороз рейтингова фігура в рамках країни, його політична сила має проблеми з проходженням в центральній Україні та на південному Сході, де партія взяла основні голоси на останніх виборах.

-- А переваги?

-- У «Нашої України» -- це все-таки ресурс Президента; активна наступальна позиція, яку вони зайняли з квітня цього року; нав'язування «свого порядку денного». Досить непоганий організаційний ресурс, серйозна підтримка на місцях по президентській вертикалі. Оновлення списку можна віднести до плюсів і мінусів: дай Бог, аби ці люди себе проявили і стали гравцями, на яких розраховують.

Для БЮТу – це можливість із запасом повернути втрачені електоральні позиції. Найсильніший позитив – це опора на лідера, який володіє харизмою. Єдиновладність має переваги в короткій кампанії.

Плюс для регіоналів у тому, що в них теж є певний адмінресурс. Крім того, партія не втратила своїх прихильників. Для КПУ достатньо відстояти обрану раніше лінію поведінки, яка є принциповою для їхніх виборців. Для СПУ я поки преференцій не бачу.

-- У чому особливість цієї кампанії?

-- Це -- коротка, енергійна і наступальна кампанія, втиснута в мінімальний проміжок часу, яких у нас ще не було і яка може піднести не один сюрприз. І від активності її проведення залежитиме, які політичні сили отримають додаткові дивіденди, що в подальшому дозволить позиційно скористатися ними і вийти на президентські вибори.

Ольга КУЩІЙ.


Создан 21 авг 2010