Політик без моралі викликає огиду

 
 

Політик без моралі викликає огиду

круглий стіл



Політик без моралі викликає огиду

Чи притаманна українській політиці градація цінностей “Бог, Честь і Вітчизна”?


Ще давньогрецький мислитель Сократ підкреслював: стати політиком – перестати бути людиною. І справді, чи можна сумістити несумісне – політику і людські чесноти? Чи можна поринути в політичний вир і залишитися перед виборцями кришталево чистим, не заплямуватися брудними фінансовими оборудками, відокремитися від спокуси наживатися на своєму народові та його національних багатствах? Про це ми вирішили запитати у директора Інституту філософії НАНУ, академіка Мирослава Поповича та депутата Європарламенту від польської правоцентристської партії "PiS" („Право і справедливість"), члена міжнародної організації Freedom House Анджея Мазуркевича.

- Наскільки політична діяльність може бути сумісною з моральними цінностями?

М.П.: - Категорії моралі не належать до категорії політики. Політика оперує лише поняттями „вчинок" та його „наслідки", а мораль виходить із мотивів. Звичайно, наслідки враховуються і в моралі, та це не її справа. Але звідси не випливає, що мораль не сумісна з політикою. Є політики аморальні, а є моральні. І це може бути не помічено виборцями, бо багато чого відбувається за кулісами. Деякі політики можуть прожити все життя і не думати про мораль. Класичні твори для політиків Макіавеллі написані саме як аморальні повчання. Тобто, я не можу відповісти на запитання категорично "так" чи "ні". Бажано, аби політик мав мораль. Бо політик без моралі викликає певну огиду, особливо зараз, коли завдяки ЗМІ, слава Богу, кожен аморальний вчинок відразу стає відомим. Останні десятиріччя мораль просто-таки вторгається в політику і це, на мою думку, дуже добре.
А.М.: - Не тільки можна, а й необхідно. Неморальна поведінка підлягає осуду суспільства, а суспільство приймає рішення про те, кому перебувати при владі. Якщо мова йде про Польщу та Україну, де суспільна думка лише формується, адже ми ще перебуваємо на етапі початку будівництва демократичної системи, то вже тепер видно, що наші суспільства очікують від своїх представників високої моралі та етики. Процес становлення політичної еліти триватиме ще довго, але вже тепер достеменно відомо, що ми йдемо в правильному напрямку.

- Чи можна стати політиком, скажімо, не обкрадаючи свою країну, народ, проголошуючи моральні цінності й не порушуючи їх?


М.П.: - Можна. Я знаю, як ішли в парламент деякі політики. У багатьох із них тоді за душею нічого не було. А покійний Саша Ємець, якого я добре знав, стояв біля метро в своїй міліцейській шинелі, яка не доходила йому до зап'ясть, і агітував за себе. І пройшов. Ті перші вибори були чеснішими, ніж сьогоднішні. На жаль, Україна у цьому відношенні зараз не є зразком. Україна витрачає на вибори майже стільки, скільки Росія, хоча число виборців різниться в декілька разів. А Польща - в 4 рази менше від України при наближено
однаковій кількості виборців. Так не повинно бути!
А.М.: - Звичайно. Всі, хто обкрадає свою країну, рано чи пізно мають закінчити в'язницею. Є така закономірність: чим більше демократія розвиватиметься, тим більше система перемагатиме корупцію. Такий процес є гарантією нормального розвитку суспільства.

- Невже серед нинішніх політиків важко назвати хоча б одного, який пройшов шлях, не порушуючи моральних цінностей?

М.П.: - Я не випадково назвав політика, який вже пішов із життя. Не хочу займатися такою класифікацією, аби хтось залишався ображеним. Нехай краще виборці орієнтуються самі.
А.М. - Думаю, таких політиків багато. У Польщі – це прем'єр Ярослав Качинський і президент Лєх Качинський. Прем'єра, скажімо, матеріально не тримає в житті нічого. Cвого часу дехто сміявся з нього, мовляв, навіть не має власного банківського рахунку. З його прикладу видно, що зайняття політикою не передбачає надвеликих грошових здобутків. І таких політиків у Польщі дуже багато. А в Європі – без сумніву, це Маргарет Тетчер, яка, на жаль, вже відійшла, та Тоні Блер, який на відході з політики. Протягом довгих років на чолі уряду їм ніхто не закидав підозр у корупції чи неморальній поведінці.

- Яку градацію цінностей політика сповідуєте Ви?
М.П.: - На першому місці поставив би моральність. Бути політиком і зберігати моральне обличчя дуже важко. Тому людина, яка проходить ту дорогу, на якій до того ж ловлять на кожному кроці, та "зберігає обличчя", гідна найвищої оцінки. Друга обов'язкова риса – наявність політичної програми. Маємо багато прикладів, коли політичні цілі для багатьох – пустопорожні обіцянки. А далі - уміння працювати з людьми, підбирати команду. І нарешті, після всього, йде звичайна хитрість, яка дозволяє передбачати ходи противника.
А.М.: - Це традиційна польська градація: Бог, Честь і Вітчизна.
Ольга Кущій.


Создан 21 авг 2010